Визначення понять - страница 6

^ Стрес у сім'ї

Що обов'язково повинно привернути Вашу увагу у повсякденному житті дитини!

1. Симптоми нервово-емоційної напруги у дитини:

- неадекватні негативні емоції, що часто повторюються (плач, примхи тощо);

- знижений настрій;

- немотивовані прояви гніву;

- прояви страху, який нехарактерний для даного віку;

- знижена комунікабельність;

- дитина сама є чинником конфліктів з оточуючими;

- високий рівень загальної та ситуативної стривоженості;

- відсутність або мінімальні прояви позитивних емоцій;

- зниження пізнавальної діяльності;

- знижена ігрова та навчальна діяльність;

- зміни рухової активності (підвищення або зниження);

- проблеми зі сном.

Додаткові критерії, які необхідно обговорити з лікарем:

- наявність шкідливих звичок;

- наявність енурезу;

- заїкання, яке з'являється періодично.

Зазвичай буває так, що наявність стресу у батьків настільки "нагріває" атмосферу у сім'ї, що дитина сама стає чинником стресу у своїх близьких. Щоб такого не сталось, Вам необхідно розуміти ознаки того, що стрес торкнувся саме Вас.

2. Фізичні ознаки виявлення стресу у дорослої людини:

- відсутність апетиту;

- постійне переїдання;

- часті розлади травлення та печія;

- безсоння;

- постійне відчуття втоми;

- підвищена пітливість;

- нервовий тік;

- постійне гризіння нігтів;

- головний біль;

- судома м'язів;

- утруднення дихання;

- схильність непритомніти;

- сльози без причин;

- неможливість сидіти на місці;

- високий кров'яний тиск

3. Психологічні ознаки стресу у дорослої людини:

- постійна дратливість у спілкуванні з людьми;

- відчуття, що Ви не виконуєте повсякденні справи, які завжди виконували;

- втрата інтересу до життя (висловлення, які це підтверджують);

- постійний страх захворіти; несвідоме почуття провини;

- постійне очікування невдачі;

- низька самооцінка;

- складність у прийнятті рішень;

- незадоволення своєю зовнішністю;

- втрата інтересу до інших людей, до життєвих турбот;

- постійна дратівливість;

- очікування агресії з боку інших людей, недовіра, втрата відчуття гумору;

- страх перед майбутнім;

- невпевненість у собі;

- знижена концентрація уваги;

- неспроможність завершити справу;

- страх самотності;

^ Чим більше Ви знайдете у себе в даний момент цих симптомів, тим більший у Вас індекс стресу, але лише за умови, що ці симптоми не пов'язані із захворюваннями. Чим вище Ваш індекс стресу, тим вища ймовірність виникнення стресу у дитини з можливими наслідками для неї.


^ Для бесіди дорослого з дитиною про права.


Мета цього розділу — не переказувати зміст Конвенції ООН про права дитини, а нагадати про те, що діти мають свої права, повинні їх знати і користуватися ними. Сподіваємося, що даний розділ допоможе вам розповісти дитині її права та відповісти на питання:

Відповіді на ці запитання ви знайдете тут, а багато іншої важливої інформації ви відкриєте для себе у Конвенції ООН про права дитини. Практичні поради про те, як вести себе у тій чи іншій ситуації, як захистити свої права, як вирішити проблеми становлення особистості,


^ Захисти себе

Конвенція ООН про права дитини — це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві Укра­їни щодо неповнолітніх. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони невід'ємні від інших прав, гарантова­них тобі державою. Закони кожної країни різні. Різниться цифра повноліття. Різниться вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших — 12, в Україні — 14-16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклування. Наприклад, твердження про те, що всі діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони — твої.


^ Читай — дізнаєшся.

Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

Всім необхідно пам'ятати:

- Всі діти мають право на життя.

- Всі діти мають право на піклування і турботу.

- Всі діти рівні у своїх правах.


Права «піклуйтеся-про-мене».


Права «не знущайтеся наді мною».


Права «я маю власну думку».


Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж: у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги та піклування:


Права та відповідальність дитини в Україні.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття:

0-14 років — дитина вважається малолітньою.

14-18 років — дитина вважається неповнолітньою.

^ До 6 років:

- безкоштовний проїзд у громадському транспорті у супроводі дорослих.

З 6 років:

- право ходити до школи.

З 12 років:

- брати участь у обговоренні, з ким із батьків залишитись після розлучення.

- подавати позов

З 14 років:

- мати тимчасову роботу на вихідних або шкільних канікулах з дозволу батьків.

- може визначати самостійно своє місце проживання, якщо батьки живуть окремо

- за рішенням суду може мати право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам дитини.

- може бути притягненим до кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини

З 15 років:

- працювати 24 години на тиждень з відповідними умовами праці, які визначені трудовим законодавством України щодо цієї вікової категорії.

- особисто брати участь у судовому процесі — розпоряджатися своїм майном, стипендією, заробітком, здійснювати авторські права на свої твори, винаходи, тощо

З 16 років:

- працювати 36 годин на тиждень з відповідними умовами праці, які визначені трудовим законодавством України щодо цієї вікової категорії.

- право займатись підприємницькою діяльністю.

- нести відповідальність за адміністративні правопорушення.

- нести кримінальну відповідальність.

- водити мотоцикл (після отримання прав на водіння мотоцикла),

- отримувати паспорт.

- за бажанням змінювати ім'я та прізвище

З 17 років:

- укладати шлюб (для жінки)

- звертатись за призначенням стипендії на навчання.


Закон України «Про охорону дитинства» з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановив основні засади державної політики у цій сфері.

У ст. 11 цього Закону говориться, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини і несе відповідальність за створення належних для цього умов.

Ст. 12 визначає права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розви­ток дитини.

Батьківські права та обов'язки в Україні носять конституційний характер.

У ст. 51 Конституції України говориться, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Зміст виховання, відповідальності батьків за розвиток дитини у сім'ї найповніше визначає стаття 59 Закону України «Про освіту», де говориться:

  1. Виховання у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

• Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам в особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Відмовитися від своїх прав та обов'язків батьки не можуть, вони можуть втратити їх у судовому порядку.

Необхідність виховання дітей у сім'ї з обов'язковим піклуванням батьків про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці ,а також визначення прав і обов'язків батьків та дітей, викладені у Кодексі про шлюб та сім'ю України.

Цей Кодекс встановлює порядок та умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають у сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.

У ст. 58 Кодексу говориться про взаємність обов'язків батьків та дітей, зокрема про те, що батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу один одному.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків виховання.

Стаття 59 Кодексу проголошує, що батько та мати мають рівні права на обов'язки щодо своїх дітей.

Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей й у випадах, коли шлюб між ними розірвано.

Стаття 60 Кодексу покладає на батьків обов'язки по захисту прав і законних інтересів неповнолітніх дітей, при цьому вони діють без особливих на те повноважень.


^ Актуальная статья

„Дети улицы”


Луганская железнодорожная стан­ция. От прохожего к прохожему шмыгают дети-беспризорники. Чтобы вып­росить что-нибудь, залезть в чей-то карман или сумку. Немытые, нече­саные, всегда голодные, в ободран­ной и грязной одежде. Запущенные в нежном возрасте они, наверное, не изведали родительской заботы и лас­ки и сегодня находятся в поиске способа выжить. Вся жизнь превраща­ется в сопротивление "правильному" миру.

Службой по делам несовершеннолетних Каменнобродского районного в г. Луганске совета проводился опрос детей с девиантным поведением (возраст от 7 до 10 лет). Очень часто полу­чали одинаковые ответы на одни и те же вопросы.

Например, на вопрос "Что ты по­мнишь о своем детстве?" Дети отвечали: "Мне было страшно, я все время был один, мне было холодно, и я хотел есть. Я шел в первый класс и очень боялся, я ничего не знал. Но почему-то все дети, которые много знали: умели читать и считать, боялись меня".

В младшем возрасте страх - это до­минирующее чувство у детей, которых в последующем, боятся остальные. Беспризорники, в отличие от "домашних", "взрослеют" раньше. В возрасте 10 лет они уже начинают зарабатывать попрошайничеством. А на вопрос "Как ты себя чувствуешь?", отвечают: "Я уже взрослый: я пью, курю. Меня все боят­ся... Но я хочу, чтобы меня любили..."

В маленьком "я" еще остались те ча­стицы добра, которые заложены при рождении. Эти дети не потеряны для общества, их поведение подлежит коррекции. А оказываются они на улице толь­ко потому, что не получают от родных людей внимания и душевного тепла.

Жутко, когда во время рейдов малень­ких бродяг находят в танке возле Краеведческого музея, канализационных люках, подвалах. Они брошены родителями - родными матерями, которые ради того, чтобы уладить свою личную жизнь с сожителем (для которого ее ребенок - обу­за) выбирают не свое чадо, а "Его".

Не всегда таким детям может помочь милиция. Ее задача - разыскать и доставить ребенка туда, откуда он убежал...

А до того, как ребенка отправят до­мой, его определяют в приют - в детскую спасительницу, где он находит теп­ло и любовь, которых ему не хватало в своем доме, которых он не получал от своих родителей.

В приюте за ре­бятами наблюда­ют врачи, с ними занимаются пси­хологи и опытные воспитатели. Надо быть более, чем смелым, чтобы решиться воспитывать брошен­ных детей. Работ­ники таки заведе­ний хотят и могут помочь этим де­тям выбиться в люди. "Хочется, чтобы по возмож­ности больше маленьких душ со­гревалось нашим теплом, чтобы детишки ощущали настоящую материнскую заботу и ласку, позна­вали добро и справедливость", - говорит одна из сотрудниц, - "Здесь никто никого не делит на своих и чужих, худших и луч­ших".. Дети приюта называют его "наш дом", а в беседе откровенно, по-детски, просят: "Тетенька, ну сделайте что-нибудь, чтобы меня не отправляли отсюда. Я хочу здесь встретить свой День рождения (дру­гой праздник)"...

Если дети лишены родительской опе­ки, готовиться пакет документов, и по направлению Главного управления образования детей поселяют в интернатах.

Бывают случаи, когда дети бегут оттуда и возвращаются домой, к нерадивым родителям, или на улицу, к "жало­стливому" бизнесу. Но бегут не пото­му, что им плохо в интернате, а потому, что они не приучены убирать постель, чистить зубы, заниматься уборкой по­мещения, читать книги, ходить в шко­лу, даже завтракать они не приучены. Они бегут в чужой, враждебный мир взрослых, чтобы продолжить жизнь "свободного человека". Не понимают своим детским разумом, что попадают в кабалу к взрослым, которые эксплуатируют их детский труд: заставляют по­прошайничать и побираться. Суммы "пожертвований" достаточно большие (60-100 грн/день), но дети этих денег не видят - их забирают взрослые. В семь­ях Пальцевых и Лазнюк (фамилии изменены - авт.) мальчики использовались в переходах для попрошайничества - родные матери признавали детей толь­ко как "средство для существования").

Безуслов­но, детям, особенно в старшем возрасте, трудно адаптироваться к новой жиз­ни, поэтому нужно им по­мочь понять преимуще­ства интер­ната, и недо­статки улицы. При такой ра­боте через два-три ме­сяца дети постепенно привыкают. Все-таки добро побеждает и вытесняет ту черноту, которая властвует над ребенком. Начальник каменнобродской службы по делам несовершеннолетних Андросова Л.С. обращается "ко всем луганчанам, а осо­бенно к женщинам, которые состоят в ка­ких-либо организациях, обществах, с просьбой особое внимание уделить ран­ней профилактике в семьях, которая дол­жна начинаться с садика, а в отдельных слу­чаях, даже с роддома. Сохранив семью для ребенка, можно воспитать человечка, который будет способен сохранить уже свою семью и передать это будущему поколе­нию. У детей, которые растут вне семьи, не вырабатываются навыки семейной жизни". Важно не упустить момент, когда в 10 - летнем возрасте, понятие "семейности" в детской душе и разуме еще не утрачено. Когда ребят из интерната отпускают на ка­никулы домой, они, отказываясь от лакомства, собирают печенье, конфеты и везут маме и папе, которые в свое время не про­являли о них никакой заботы. Очень трога­тельно, когда дети, которых боятся другие дети, которых боимся мы, взрослые, (так как не знаем чего от них можно ожидать), которых общество считает "монстрами", беззаветно любят своих непутевых роди­телей, любят их такими, какие они есть: не­смотря ни на что, они для них самые луч­шие, самые родные, самые, самые...)

Повторюсь - эти дети не потеряны для нас. Просто нужно помочь им найти пра­вильный путь. На учете стоит мальчик - Волков М. (фамилия изменена - авт.), -который попрошайничал на железнодо­рожном вокзале и в день "зарабатывал" по 100 грн. (их естественно, отбирала "крыша"). Но когда проходила акция Крас­ного креста, 50 грн. ребенок пожертво­вал в кассу для нуждающихся. Разве это "маленькие монстры"?! Это несчастные дети, которые с самого нежного возрас­та увидели жизнь во всей ее "красе". И показатель милосердия у них выше, чем у "обычных" детей.

Бывает и такое. Ребенок вышел из интерната, сам или с помощью взрослых нашел работу или продолжает учебу, старается измениться в лучшую сторону, а "нормальное" общество не дает ему выр­ваться из оков "темного прошлого"

В школе "чужого" встречают по одеж­ке. Приходит с кулечком вместо порт­феля. А у родителей нет денег, что бы купить книги и тетрадки. Никто не хочет дружить. Все бояться... С каждым днем все меньше тянет в школу. Связи с "пра­вильным" миром вновь прерываются... Не вешайте на маленьких попрошаек ярлыки, не затравливайте и без того поврежденную психику. Ребенок не в состоянии справиться с проблемой само­стоятельно. Лучше помогите. Не "копе­ечкой", а добрым делом и добрым со­ветом. Не ставьте крест на таких жизнях, - их слишком много в нашем обществе.

2290106993093067.html
2290342859741903.html
2290409538164016.html
2290504424384404.html
2290567482016231.html